Сучасний підхід до організації навчання та виховання ліворуких дітей
„Витоки здібностей і дарувань
дітей на кінчиках їхніх пальців”.
В.О.Сухомлинський
Ліворукість — не забаганка, не дивацтво окремої людини й не порок розвитку, а трохи інша організація роботи півкуль головного мозку, коли домінує права (у правшів — ліва) півкуля. Сьогодні про це знають, напевно, всі. Як і про те, що лівші досить часто відчувають себе незатишно в світі праворуких.
Статистика свідчить, що з кожним роком кількість ліворуких людей на земній кулі збільшується. Сьогодні близько 90% всіх людей має ведучу праву руку, 10% - це ліворукі і амбидекстри ("оборукі").
Завдання вчителів і батьків – створити максимально комфортні умови для навчання та виховання ліворукої дитини з метою збереження її здоров’я й реалізації її можливостей і здібностей.
Ліворукі люди характеризуються певними емоційно-психологічними особливостями, такими як підвищена емоційна чутливість, вразливість, швидка втомлюваність, як наслідок цього – обмежена працездатність, високий рівень креативності, яскраво виражені здібності до оригінальної художньої творчості, дратливість і уразливість, схильність до різних страхів (боязкість), низький рівень самоконтролю, знижений емоційний фон (перевага поганого настрою), конформність (схильність до пасивного сприйняття дійсності), совісність, підвищений рівень тривожності.
Психофізіологічні особливості ліворуких дітей:
- погана зорово-рухова координація. Це може виражатися в поганому почерку, у труднощах при змальовуванні різних графічних зображень;
- різні мовні порушення. Найбільш часто виявляються в помилках при звуковому аналізі. І.Макар’єв у своїй книзі «Якщо ваша дитина лівша» наводить дані про те, що заїкається кожна третя ліворука дитина;
- особливості просторового сприйняття. Це перекручування форм і пропорцій фігур, дзеркальність рухів (письма), погана зорова пам’ять;
- складності концентрації і переключення уваги.
Насправді, називаючи всіх людей, що надають перевагу в користуванні лівою рукою, лівшами, ми виявляємося не зовсім праві. У справжнього лівші ведучими будуть не тільки рука, але й нога, око, вухо.
Іноді деякі ознаки цього феномена можна помітити вже в ранньому віці, але на думку більшості психологів і фізіологів, до 4-5 років робити які-небудь остаточні висновки неправильно.
Для виявлення ліворукості можна провести тестування. При цьому необхідно дотримуватись певних правил:
- кожне завдання пропонувати дитині в ігровій формі;
- не фіксувати увагу на тому, якою рукою діє дитина;
- усі предмети перед виконанням завдання розміщувати чітко перед дитиною.
1. Малювання.
Покласти перед дитиною аркуш паперу й олівець, запропонувати намалювати будь-що за бажанням. Коли дитина закінчить, попросити намалювати те саме іншою рукою. У цьому завданні враховується якість виконання малюнка кожною рукою.
2. Відкривання коробочки.
Дитині дають кілька сірникових коробочок, пропонують знайти сірник в одній із них. Ведучою вважається та рука, якою дитина буде здійснювати активні рухи: закривання, відкривання коробочки, виймання сірника.
3. Побудова кринички із сірників.
Дитині пропонується із кількох сірників побудувати криничку. Активні дії виконує ведуча рука.
4. Обертальні рухи.
Дитині пропонують відкрити і закрутити кришечки у двох-трьох пластикових пляшках. Ведучою вважається та рука, якою дитина крутила кришечку.
5. Розв’язування вузликів.
Пропонується кілька вузликів, зав’язаних нещільно на шнурі середньої товщини. Ведучою вважається рука, яка розв’язує вузол (інша тримає вузол).
6. Піднімання предметів.
Дитину просять підняти по черзі кілька предметів, які лежать на підлозі. Правші, як правило, беруть предмети правою, а лівші – лівою рукою.
7. Гра з м’ячем.
Дитині пропонується якнайточніше кинути м’яч однією рукою кілька разів. Ведучою буде та рука, якою дитина кидатиме м’яч.
Результати тестування заносяться в таблицю.
Ліворукою вважатиметься та дитина, у якої в графі «ліва рука» буде більше плюсів. Якщо дитина однаково добре володіє і правою, і лівою рукою, то вибір руки для письма визначатиметься якістю малюнків правою і лівою рукою.
Якщо ви помітили, що ваша дитина у процесі діяльності віддає перевагу лівій руці, пам’ятайте, що ця перевага – лише найпомітніша зовнішня ознака організації мозку дитини (інші ознаки – домінуюче око, домінуюча нога тощо). Значна кількість учених погоджуються із тим, що не слід примушувати дитину використовувати лише праву руку у зв’язку з тим, що організація мозку обумовлена генетично, а насильна її зміна суперечить природній організації мозку.
Наслідками переучування лівші на правшу можуть бути: заїкання, посилення симптомів дислексії, шкільні негаразди, неврози та невротичні реакції.
Важливо зазначити, що хвилювання і страхи збуджують праву півкулю головного мозку, яка у ліворуких дітей і так є більш активною, і, як наслідок, навіть незначна подія може стати приводом для страху, адже така дитина заздалегідь сповнена тривоги та поганих передчуттів. Такий високий рівень активізації правої півкулі викликає гальмування діяльності лівої півкулі. У результаті дитина не в силах приймати правильні рішення, знаходити раціональний вихід зі складної ситуації.
Дуже важливо, щоб батьки приходили на допомогу дитині.
Під час навчання ліворуких дітей зустрічається явище, що носить назву «феномена дзеркальних рухів», який найчастіше проявляється у дзеркальному письмі. За даними досліджень, частота дзеркального письма у ліворуких дітей складає 85%. Елементи дзеркального письма спостерігаються і у дітей з нестійкою праворукістю: після оволодіння звичайним письмом дзеркальне письмо в них може проявитись раптово, коли діти втомлені чи неуважні. Щоб попередити дзеркальне відображення, необхідно включати в попередню роботу такі методи, як зоровий аналіз літери, конструювання літери з її елементів, письмо в повітрі, обведення по контуру, використання таблиць із зображенням літер, одна з яких зображена дзеркально (дитині необхідно знайти її та обвести). Уникнути подібних проблем допомагають вправи на розширення зони зорово-просторового сприйняття.
Якщо дитині не вдається правильно писати літери, якщо вони не запам’ятовуються, якщо вони криві і «скачуть» у різні боки, - необхідно проводити заняття із розвитку моторики руки і координації руки та очей. Ці заняття необхідно проводити щодня, але не більше 15-20 хвилин. Добре допомагають заняття з ліплення, малювання, вишивання та в’язання, складання мозаїки і в’язання вузликів на шнурку.
Посадка під час письма. Ліворукі діти повинні сидіти прямо, не торкаючись грудьми столу. Ноги всією ступнею мають стояти на підлозі або підставці, голова трохи нахилена вправо або тримати голову прямо.
Положення зошита. Зошит лежить з нахилом вправо так, аби правий нижній кут сторінки, на якій пише дитина, був направлений до середини її грудей.
Положення рук, кисті руки та способи утримування ручки. Руки при письмі мають лежати на робочому столі так, щоб лікоть лівої руки трохи виходив за край столу і ліва рука вільно рухалась, права ж лежала на столі і знизу притримувала б зошит. Кисть лівої руки більшою частиною долоні має бути повернена до поверхні столу. Точками опори для кисті слугують нігтьова фаланга дещо зігнутого мізинця та нижня частина долоні. Ручка кладеться на середній палець, на його верхню нігтьову частину. Нігтьова фаланга великого пальця притримує ручку, а вказівний палець легко кладеться зверху ручки на проміжок 1,5--
Не вимагайте, щоб рука ліворукої дитини лежала на зошиті відповідно до положення правої руки праворукої дитини. Писати в такому положенні ліворука дитина або зовсім не зможе, або ж письмо через короткий час викличе у дитини почуття втоми, відчуття роздратованості, страху, а інколи й істерики.
Важливим є правильне розташування графічного матеріалу, що дозволяє дитині спокійно, без зайвих рухів наслідувати зразок, адже він постійно перебуває у полі її зору. Це особливо стосується письма літер, складів та коротких односкладових слів. З метою полегшення процесу навчання письма можна використовувати прописи, у яких зразок дублюється наприкінці рядка.
Дорослим, які оточують дитину-лівшу, в жодному разі не слід підкреслювати цю її властивість. Краще взагалі не намагатися будь-що змінити. Більш того, варто показати, що ви вважаєте ліворукість навіть перевагою. Не потрібно переучувати дитину, природа все одно візьме своє. Поговоріть з учителем про вашу позицію з цього питання. Враховуючи підвищену емоційність і велику вразливість такої дитини, будьте дуже чуйними і доброзичливими з нею. Хваліть за найменші успіхи і заохочуйте її художній або музичний дар, але не намагайтеся зробити з дитини вундеркінда.
Бажаємо успіхів!